-Ненавидиш?
-Даремно...
-Бо таємність довго не мовчить.
-Ненавидиш?
-А я вже мертва...
-Без ніжності до болі у душі.
-Затемно?
-Звичайно, вже без іскри
-Мелодія та не звучить
-Забуваєш?
-Той блиск мого волосся,
-А памятаєш розлючені уста?
-Ту розкіш, що загубила почуття.
-Ненавидиш?
-Болить?
-І б`ється в тісному футлярі серденько,
-До крику гармоній в очах,
-До смутку печаль обриває
-Ту застарівшу журбу
-Задихаючу брехнею, молю.
-Ненавидиш?
- Я знаю, але здивовано жила.