***
Везе якось чоловік
Язикату жінку.
Не змовка її язик,
Почорнів, як грінка.
Літнє сонце в очі б’є,
Шлях – жебрацька свитка.
А вона жує й жує,
Наче бісик смика.
Чоловік мовчить, як віл:
Ляпай, мов, без діла.
А вона – немов на кіл
Від мовчанки сіла.
Раптом бачить – дві свині
Біля верб пасуться.
- Дивись, родичі твої!
- Правда! Тесть і теща пруться.,.
.
Скоса глянула і в крик…
Люди кажуть про таких:
- Яке м’ясо – такий фарш,
Яка пава – така й слава.
5.04.13р
***
- Знову вибори, сусіде…
Будуть обіцяти.
- Що ж, діватися нам ніде…
Куди вибирати?
- Говорили якісь хвати,
Буцімто, у Раду…
- З кого ж їх і вибирати?
Хто їм дасть там ладу?
- Мабуть, з тих же депутатів…
Бач, як просять слізно
- Запросили б краще з Штатів,
Доки ще не пізно…
- Твоя правда! Із синком
Про це і балакав:
Краще сало з часником,
Ані ж дуля з маком!
5.04.13р.
***
Насміхається вдова
З підпилого діда:
- Щось частина ходова
В тебе слабо їде…
- Язиком би не плела, –
Сердиться Гаврило. –
Якби в картер залила
Стільки градусів мастила,
Хоч ти жінка й не стара,
Тиждень не ходила б…
5.04.13р.
***
Проснись, Тарасе, подивися –
З вершини видно, як Дніпро
В полоні замків опинився.
Втопилось в них людське добро.
У Раді «тушки», «кнопкодави»,
Наводять скрізь «мажори» сум…
За інтереси, як удави…
Незгодним пики б’ють з трибун.
Забур’яніли, гинуть села,
Немов на цвинтарі хати.
А люди, вчора ще веселі,
Сумні, наймаються в світи.
Під тином жде старенька мати,
Чи не повернуться сини.
На що їй, бідненькій, чекати?
Куди не кинь – пани й пани.
В Європу топчуть все дорогу,
Та простягли в жадобі жмені…
Гуманітарну допомогу
І ту гребуть в свої кишені.
Знов кріпаки на панській ниві,
Дротами скручені ліси.
А їх чарівні хащі сиві
Охороняють панські пси!
Немов жебрачка, наша мова
Сором’язливо ледь дзвенить.
А чи вона не в себе вдома,
Чи віджива останню мить?
Та й православну нашу віру
Запріг чужинець у ярмо.
Простяг ще руки й до Софії…
Невже вам, люди, все рівно?
ДОРОГІ УКРАЇНЦІ, ЗЕМЛЯКИ!
НЕВЖЕ ВИ НЕ БАЧИТЕ? НЕВЖЕ ЗМИРИТЕСЬ?
Все продається, ні сорому, не честі:
Земля, ідеї, депутатський корпус.
І хочуть панувати до Пришестя!
Тому й купують наш продажний голос…
Шановні друзі!Щира Україно!
Заради щастя, волі, миру та краси
Ставайте в лаву, щоб була єдина.
Нехай весь світ почує наші голоси!
7.04.13р.
***
«Мэр Сум Геннадий Минаев, большой любитель красного словца, похвастался афоризмом собственного изобретения:
- Украина станет государством только тогда, когда умрет последний ее гражданин, который будет помнить, как расшифровываются аббревиатуры КПСС, ВЛКСМ и ВЦСПС!»
Газета «ДС-экпресс» за 3 апреля 2013 г. №14 (834)
Яке ти, сину, маєш право
Так говорити? На забаву
Можновладцям? Щоб в кріслі спати,
Уже навчився догоджати?
Як наш народ оце творив,
Ти пішки ще під стіл ходив.
Щоби нівечить нашу славу,
Яку зробив ТИ добру справу?
І хто твої батьки й діди?
Які залишили сліди?
Та по яких шляхах ходили?
Яку історію творили?
І про що мріяли, гадали,
Від кого землю захищали?
Чи пролили за неї кров?
Чи зберегли в душі любов?
Скажу тобі з моїх очей:
- Не поважаєш ти людей,
І не шануєш свого роду,
Можливо, хибну,
історію свого народу!
Хай не така була Вкраїна,
Але це наша БАТЬКІВЩИНА,
Яку не можна проміняти.
Бо найрідніша всім, як МАТИ!
Панам, щоб вічно панувати,
Потрібно так народ навчати.
Щоб, як колись, забули знову
Тараса, Лесю, рідну мову,
Свою історію і долю…
Стількох ми втратили за волю!
Тепер, синок, про все забути?
Та краще б слів твоїх не чути!
7.04.2013р.
ID:
416833
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.04.2013 20:37:44
© дата внесення змiн: 04.08.2013 16:52:14
автор: Дмитро Юнак
Вкажіть причину вашої скарги
|
