1
Сімдесят чотири. Як вампіри
Роки здоров’я висисають,
Звеличують або карають
Бува по мірі чи без міри.
Іде життя, як багаття
На вітрі буйнім полум’яніє,
В вечірніх сутінках темніє,
Святить чи викидає, як сміття.
2
Щаслива мить. Можеш творить
У ночі довгі від безсоння:
Парнас, Голгофа, чи Безодня -
На що вже Бог благословить.
В житті краса. Смерті коса
На сиву голову чекає,
В Раю чи Пеклі виглядає
На Землі чи в Небесах.
3
Ідуть роки. Снують думки,
Минуле з сьогоденням співставляю,
Сльози на очі навертають
Чи всупереч, чи завдяки.
Рідний куток. Трійко діток,
А в мами скрізь одні турботи,
З росою бігла на роботу,
В недолі міряючи крок.
4
Жита - стіна. Вдова одна
Косою з чоловіками махала,
Сльозами й потом поливала
Усе життя, як ті жнива.
Роки голодні. Хата холодна.
Земляна долівка. Каганець.
Чи ще живий, а може мрець
У безпросвітницькій безодні.
5
Коноплі росли. Маки цвіли.
Варили шпарко « бурячиху»,
Об землю часом били лихом
Та ще й веселими були.
В обіймах свобод тепер народ
Проблеми інші вже рішає,
Роботу сам собі шукає,
Звільняється від гніту й перешкод.
6
В очах імла. Багато зла –
Дивиться, слухає, спостерігає,
Терпить, гнівить, вверх обирає
Лисицю, вовка чи осла.
Чи то - хижак, чи то - простак
В очільники скрізь попадає -
Демократія ще шкутильгає,
То й робимо часом не так.
7
Нова доля. Вчимось поволі
В ній працювати і творити,
Буває не знаємо як жити,
Страждаємо ще від сваволі.
В майбутнє - путь. Роки ідуть -
У вільній Україні жити!
На ноги стали твої діти,
Онуки й правнуки ростуть.
