Р О К И

                                         1
 Сімдесят    чотири.    Як    вампіри
 Роки    здоров’я    висисають,
 Звеличують    або    карають
 Бува    по    мірі    чи    без    міри.
 Іде    життя,    як    багаття
 На    вітрі    буйнім    полум’яніє,
 В    вечірніх    сутінках    темніє,
 Святить    чи    викидає,  як    сміття.
                                           2
 Щаслива    мить.    Можеш    творить
 У    ночі    довгі    від    безсоння:
 Парнас,    Голгофа,    чи    Безодня  -
 На    що    вже    Бог    благословить.
 В    житті    краса.    Смерті    коса    
 На    сиву    голову    чекає,
 В    Раю    чи    Пеклі    виглядає
 На    Землі    чи    в    Небесах.
                                         3
 Ідуть    роки.    Снують    думки,  
 Минуле    з    сьогоденням    співставляю,
 Сльози    на    очі    навертають
 Чи    всупереч,    чи    завдяки.
 Рідний    куток.    Трійко    діток,
 А    в    мами    скрізь    одні    турботи,
 З    росою    бігла    на    роботу,
 В    недолі    міряючи    крок.
                                       4
 Жита  -  стіна.    Вдова    одна
 Косою    з    чоловіками    махала,
 Сльозами    й    потом    поливала
 Усе    життя,    як    ті    жнива.
 Роки    голодні.    Хата    холодна.
 Земляна    долівка.    Каганець.
 Чи    ще    живий,    а    може    мрець
 У    безпросвітницькій    безодні.
                                         5
 Коноплі    росли.  Маки    цвіли.
 Варили    шпарко  «  бурячиху»,
 Об    землю    часом    били    лихом
 Та    ще    й    веселими    були.
 В    обіймах    свобод    тепер    народ
 Проблеми    інші    вже    рішає,
 Роботу    сам    собі    шукає,
 Звільняється    від    гніту    й    перешкод.
                                         6
 В    очах    імла.    Багато    зла  –
 Дивиться,    слухає,    спостерігає,
 Терпить,    гнівить,    вверх    обирає
 Лисицю,    вовка    чи    осла.
 Чи    то  -  хижак,    чи    то  -  простак
 В    очільники    скрізь    попадає  -
 Демократія    ще    шкутильгає,
 То    й    робимо    часом    не    так.
                                             7
   Нова    доля.    Вчимось    поволі
   В    ній    працювати    і    творити,
   Буває    не    знаємо    як    жити,
   Страждаємо    ще    від    сваволі.
   В    майбутнє  -  путь.    Роки    ідуть  -
   У    вільній    Україні    жити!
   На    ноги    стали    твої    діти,
   Онуки    й    правнуки    ростуть.
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414719
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: БГІ