Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Христина Рикмас: Мимохіть - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Віктор Банар, 02.12.2013 - 14:27
![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Еееех... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Мірошник Володимир, 01.04.2013 - 13:53
А я все ж внесу трошки критики. При всіх позитивних моментах вірша, мені ріже слово нажимати, чи не русизм це, мабуть краще натискати, слово розівчились, мабуть діалект - розучились, та й з римами можна було б додати. А ідея вірша класна! Успіхів. ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та йоооой! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Олеся Шевчук, 23.03.2013 - 08:58
люди копії людей.бути я інші це добре.бути самим собою - це зле, насміх .![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...хороша думка!Щось безперечно присутнє в цій дивакувато-правдивій комбінації слів,сестричко! ![]() ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Салтан Николай, 22.03.2013 - 23:26
... мудро і сильно, дуже емоційно.... вражає відвертість... дуже сподобались ось ці стрічки"Ще в зародку кохання убивати І власноручно нажимать курок!" ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() Сергій Ранковий, 22.03.2013 - 23:23
**** Не мимохіть ****Не мимохіть навчився я любити, І розібрав де правда, де брехня, Утихомирив почуття тваринні, Залишив тільки світлі відчуття. Не мимохіть навчився я забути, Образи всі, що випали мені, Пробачити так важко було, Та я зумів від помсти відійти. Не залюбки навчився я вважати, І у душі своїй зробити перший крок, Щоб відійти від прагматизму у бажаннях, У Бога лиш знайти свій прихисток. Я не навчився вірити у чудо, Такий важкий у мене є тягар. Та з кожною молитвою до Бога, Прохаю, - Боженько, ти віру мені дай! І кожний раз коли впаду, піднімусь, Хоч тисячу разів упав би я, Я буду підійматися, бо знаю, Не має в мене іншого життя... Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ооооооо.....він чудовий...Величезне спасибі вам за візит і такий поетично-чарівний коментар! Мені дуже сподобалось!![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|