А я в цій повісті за символ чистоти.
А я в ній, дивно так, шалена недотрога.
Я тут для того, щоб з тобою поряд йти,
Бо нам в житті, ти просто вір, одна дорога .
Ти просто знай, що ти мій вічний власний світ.
Волію так нестримно в ньому потонути.
Здіймаю крила і збираюся в політ,
І ти тепер немов у віти ці закутий.
Тепер солодкого полону в'язень ти,
Де фіолету кольори і помаранчі.
Як люто Дана з "Вів'єн Морт" кричить: "Лети",
Так ти врізай шалений рух зі мною в танці.
А ти врізай словами ніжних променІв
І оперізуй ними юну мою душу.
Та й так невпинно, милий, аж благай богів,
Бо я в цій повісті героєм бути мушу.