Не дивись ти на мене ось так...
Я загинув, я вбитий давно.
Затремтів усередині птах,
Дуже тихо укрався в вікно.
Ти в мені відродила тепло,
Міцно склеїла серця шматки.
Все засяяло й так загуло,
Наче грому небесні гудки.
Не кажи мені лагідних слів,
Вони зайві, хоч любі мені.
Я занурююсь в казку землі,
Босоніж вмить біжу по стерні.
І хтось вказує тільки цей шлях,
Хтось веде мої сни до мети.
Запеклось і забулось в боях,
На ристалищах серце, де ти…
Так під градом блакитних очей,
Кожен дотик палаючих стріл
Пронизав безкінечність речей,
Потопив мене, бурею стрів.
Не дивись ти на мене ось так...
Заслабкі обладунків шари.
Не витримує одіж проста,
Цей шалений, мов вибух порив.
17:21, 29.11. 2009 рік.
