намащувала вуста медом,
шкіра наповнювалась присмаком.
неймовірно чудова потреба -
посміхатись із солодким відблиском.
загортатись в обійми рідного,
наче у ковдру із тепла і любові.
захотілось все життя бути вірною,
захотілось - звершити долю.
і зима не така вже і зимна. дивно.
медова шкіра абстрактивно тріскається.
холод висушує плоть. банально.
а мене третій місяць зимі не вдається.
щирі посмішки, чай травяний у ліжку.
ледарі вихідного дня. обоє.
зігрій, хоч спали без залишку,
головне допити той чай поруч з тобою...
