За високим парканом
У Верховній Раді
Заховались від народу
Наші депутати.
Думали, гадали
Приймали закони,
Що плачуть селяни
В себе на городі.
Чи то навіть не своєму –
Землю їм не дали.
Не всю землю народну
Ще розпаювали.
Мабуть там і паювати
Вже нема нічого,
Бо земля вже не належить
Нашому народу.
Загребли її повсюди
Руки загребущі
Тепер сидять і сміються
«Сини всемогучі».
Такі створюють закони,
Щоб землю продати.
Хочуть простий народ
У рабство загнати.
А як тільки доходить
Діло до закону,
Показують свою хату
Пусту і холодну.
Нема в ній ні чого,
Лише старі речі.
Софа давня та дірява
І якийсь там глечик.
Клянуться, божаться:
«Не брали нічого.
Навіть душу продали
На благо народу.»
Отак то ми і живемо,
Бідні люди плачуть,
А багаті від жиру
Бісяться і скачуть.
06.11.2011р
