Ще вчора в жменьку набирала зима листя,
А вже сьогодні сипле Ангел білий сніг.
Ось день нанизує розтрощене намисто,
Встеляючи предивним дивом нам до ніг.
А хтось навіть сніжинку не кладе в долоню,
Бо вмить розтане ця краса і пропаде.
Це не метелик,хай розтане,і на волю
В маленькій крапельці води вона стече.
Ще вчора зимонька хотіла буть весною,
А вже сьогодні сніг кружляє наче птах.
Різдво пройшло селом такою колядою,
Що лишить нам до літа спомини в думках.
Не цурайтесь люди добрі
Мови рідної,землі.
Краще будьте Ви голодні,
Не робіть на чужині.
Бо спочатку заробляєм
На будинок,меблі,все.
Потім(це ми добре знаєм)
Заробіток що несе?
Років може через двадцять
Будем гроші ми шукать,
Щоби довго лікуваться.
Жить коли?Коли кохать?
Всюди люби заробляють,
Не лишайте лиш сімю.
Бо Вас вдома так чекають!
Вдома скажуть:я люблю.
А я тебе кохала так давно,
Та душу вже морозить зима вперто.
Та вже моє кохання відійшло,
Та вже тебе із памяті вмить стерто.
Та вже не відчуваю цілий світ,
Який колись до тебе відчувала.
Лиш на долонях блідо-білий сніг,
Колись його на тобі цілувала.
Та вже не відчуваю я тебе,
Коли не пишеш-більше я не плачу.
Коли в цілунку ти схилив лице,
То прошепочу:я тебе пробачу.
Це було так давно,що став старий
На небі місяць,зорі,навіть сонце.
І не ходи тепер такий сумний,
Тебе цілує сонце крізь віконце.
Як я тебе кохала!Якби знав!
Якби ти знав,як я тебе кохала!
Та мене інший вдома вже чекав,
І я тепер його лиш цілувала.
Круговорот воды в природе, проблемы с работой на Украине и вынужденная работа за рубежем, прошлая, самая сладкая любовь,... такие банальные темы, но так поэты могут их раскрасить своим талантом!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну що сказати? Всі три вірші глибокі, вдумливі, журливі! Такі почуття з'являються після свят. Дуже люблю тебе, моя дорога подружка! Пом'ятай- І ЦЕ ТАКОЖ МИНЕ! Все буде добре!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий тріптих! 
