О, Господи, прости й помилуй,
На Україну зглянься з висоти,
Додай їй мудрості, дай сили,
Коли прийде той час, щоб їй рости ?
Керма країни прагнуть всі уперто,
(Скоріш їх вивести б "на чисту воду").
Політики, признайтеся відверто:
Чи ваші партії потрібні для народу?
А депутати наші та міністри,
Що мають в душах більше чорноти,
Їм тільки б в "тепле" крісло сісти,-
І враз забули де народ і Ти.
Наш президент заліз як в дірку мишка,
Забув про пільги депутатські та бандитів в тюрмах,
Роздумує публічно, а то й нишком
Про другий термін й число бюлетнів у урнах.
Ще скільки нас розумних й працьовитих
Розкидано по нетрях чужини,
Щоб нашим дітям дати краще жити,
І скільки в цьому нашої вини.
Вини, що ми десь забуваєм рідних,
Вини, що інколи немає вороття,
Для нас, в минулому порядних й гідних,
Дещо запізно наступає каяття.
Коли прийде той день чи росяний світанок,
Що назавжди покинемо чужі краї?
На Україні ми зустрінем новий ранок,
Потонемо в обіймах рідної землі.
Час справедливості та правди все ж колись настане,
Й розквітне Україна у своїй красі,
У мирі й справжній дружбі житимуть слов'яни-
Нащадки Київської древньої Русі.
07.02.-13.02.2009р. Монтадо(Португалія).
