Таке життя.
Веселий вік!
Як совість є, – немає грошей.
Як хочеш жити краще й довше, –
лови моменти.
Се ля ві.
Літа бували грозові
й деньки з хорошими вістями.
Траплялось щастячко місцями.
А от щоб хмари грошові…
Являлись боси благородні.
Гуло довірливе село.
Та ні краплинки не було
покращення життя сьогодні.
Ще марять тут вчорашнім днем, –
чекають кращої погоди.
А щастя ж так близенько ходить,
але, мов хмарка, – промине.
Авжеж, не мрій про комунізм.
Й на себе тільки – не надійся.
Зостатися самому бійся.
О, як же квітне популізм!
Сіроми цяці й досі раді.
Чекають з неба манни, гречки…
Як не баран ти, не овечка, –
не вір синоптикам і владі.
Найбільше вже себе вини:
терпіння маєш забагато.
Азарову давай лопату,
або світ за очі жени!
Покращення вже не чекай.
То що ж їх знову обирати,
якби в недолі помирати?!
Терпіння зірвана чека…
Олександр Печора
