МОВЧАННЯ - золото ( східна мудрість ), але, почасти, ні дочого воно не приводить. Мовчання - антипод крику, як плюс і мінус. Тому вони існують поряд. Ні мовчання, ні крик - не є конструктивними. Крім мовчання затворників, пустельників, мудреців, які усамітнюються для самовдосконалення і не існують на той час активною особистістю суспільних відносин. Як можна мовчати в сім’ї роками батькам, у яких є діти? Пізно, чи рано це призведе до зриву, до негативу, до крику. Конструктивом є розмова. Але не розмова заради розмови ( болтовня на рос. мові ), а розмова, заради розуміння один одного, когось іншого, а не тільки себе. Розмова контрольована, очищена мізками ( фільтрована ). Дехто опустився до такої «планки» життєустрою, що втратив можливість структурування та «фільтрування» розмовного процесу. Дехто розуміє чи відчуває це та, іноді, мовчить, або замовкає зовсім, опускаючись морально; втрачаючи поступово цікавість до навколишнього, але в душі мовчки постійно вимагаючи уваги до себе і неймовірно страждаючи від того, що її не отримує. Бо ніхто його не чує. Та і сам тієї уваги атрафованою душею віддати вже не може. Навіть, коли б і схотів віддати щось, то не зможе: не знає як, та не має чого… (читачу! мова йде не про гроші, якими так усі налякані, коли чують слово: «Віддай!», і такі спокійні, коли промовляють: «Дай!» ). Є інші особи: в яких рот не закривається. Краще б вони мовчали! Не маючи ніякого підґрунтя, духовного морального очищення, навчання, судять і повчають; контролюють заради того, щоб завжди можна було робити все, « що – хочу, коли – хочу і де – хочу»; і завжди опоненту (в тому числі і батькам ) можна сказати: « Сам дурак!»
В моїх словах не особиста образа. Ні в якому разі! Це багаторічний досвід, осмислення, опитування, аналіз. Це те, про що бояться і не сміють сказати вголос ті, хто мовчать. Я знаю, що мій одинокий голос «вопиющего в пустыне» ніхто не буде слухати. Тому - пишу! Я - тут! Я - в цих рядках. Я - в цих словах. Я - мертва, чи жива тілом, але я завжди жива в своїх думках; в своїх слабких безрезультативних діях - потугах змінити світ; в моїх поезіях та в цих рядках. Якщо є в мені якась примарна, або реальна сила, то я її вкладаю в ці рядки . Нехай збереже вона їх, передає з рук в руки, з покоління в покоління… Нехай доходить моє слово до тих сердець, які зчерствіли та змертвіли; нехай навчає моє слово тих, хто бажає стати кращим, світлішим; змінюватись постійно та достойно пройти свій земний шлях.
Тільки і тільки на це я використовую свої знання і свою силу. Шкода, що декому цього не зрозуміти… А більшість мого слова боїться … А, чого боятись? Живіть чесно та прямо, як дорога до святого Миколая, єпископа Мир Лікійських, який спочиває в місті Барі ( південь Італії ), і боятись мого слова не прийдеться.
( 03. 06. 2012 року, м. Богуслав ).
***********
Системність. Все, що не є системним, порушує результативність. Тільки система в навчанні, в діях, в житті, у вірі, в самоаналізі, в самовдосконаленні - призведе до очевидного результату. Все, що виконується не системно, час від часу, не є результативним. Набуті навички втрачаються, розпорошуються. Почасти, все потрібно починати спочатку. Оскільки, не завжди виникає таке бажання, то досягнуте взагалі можна втратити назавжди.
************
Дуже страшно запитувати у людини те, на що вже чуєш відповідь. Але ти не віриш собі, своєму страшному передчуттю, і все ж, наважуєшся спитати. І, як же складно почути те, що вже чув. ************
Не помиляється той, хто нічого не робить. Але бездіяльність, іноді, (майже завжди) - найбільша помилка. ***********
Смерть та бідність не страшні. Але, сумно, коли гості, друзі і рідні розходяться і гаснуть свічки….
( червень 2012 року).
ID:
365347
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.09.2012 11:33:50
© дата внесення змiн: 21.09.2012 21:42:34
автор: Людмила Богуславська
Вкажіть причину вашої скарги
|
