Все за правилами, все за стандартами.
Кава, навчання, гамір й гра картами.
Пропозиції, відмови, дарма набрані номери.
І, здавалось, були готові роботи, що без ціни.
Не думалось, не гадалось.
А, проте, може, хай…
Ніби, ще півжиття зосталось.
То спіши, то не відставай.
Що не крок – то якась дилема.
Відчай, біль, боротьба і страх.
Не доведена ще теорема:
Стій - не стій ти хоч так хоч сяк…
Дім, навчання – і все з пробілами,
Дефініції різних слів…
А, здавалось, прожили фільми ми
Й закріпили казки без мрій.
То кадрами, то синхронами закарбовані імена,
І бліци не відформатовані – фільм не мій, але гра моя.
