Звичайно ж ми сварилися, як і всі нормальні, чи не зовсім нормальні люди, як ми. Не часто, правда, проте суперечки були. Ми з тобою взагалі лояльні люди, що лише ми могли придумати систему сварки. Щомісяця ми ходили закуповуватися дешевим посудом, який же і розбивали при суперечках. Так ми два ідіоти! В процесі ми кричали, били тарілки, далі сміх та прибирання. Я замітала підлогу, а ти вже ставив чайник. І вже на балконі, з величезними чашками чорного чаю з корицею,ми вирішували все спокійніше. Потім милий поцілунок в шию, який просто вбивав мене насолодою, і звичайно малюнки. Кожного разу після суперечки ти малював маркером комікси в мене на руках. Від плеча та до пальців рук я була в малюнках. Ти мило сміявся при цьому та сьорбав чай.
А я розглядала небо, та випускала смачний шоколадний дим від цигарок, що теж ми купували для сварок.
Я просто обожнювала наші суперечки! І кожного разу коли я питала-" а як же посуд?", ти посміхався обіймав, та казав-" На щастя!". Це були найщасливіші сварки в моєму житті!
