Все важчає дорога та ,
якою я спішила жити.
Тільки тапер,в кінці життя,
життям я вчуся дорожити.
Життя-дар Божий,як і доля.
Тож дар той треба берегти,-
зібрати всі зернятка з поля
і з гідністю їх донести
аж до останної хвилини
життя свойого,а потім вже
у серці вашої дитини
воно наново проросте.
Розквітне!Забуяє квітом
нове життя!А мудрість в тому;
що дозріває теплим літом,
те й восени не знає втоми.
Тож не спішім життя прожити.
Даймо зернині прорости.
Вміймо роками дорожити...
За все нас ,Господи,прости!
