Яка у пісні сила, брате!
Народу мого це душа!
Як народила тебе мати
В колисці чув її слова.
Дитинство з піснею зріднилось
І тихо так співала юнь,
А серце в такт частіше билось,
Коли його торкались струн.
Не раз вона вела до бою,
Не раз звучала як набат,
І під високою сосною
Заводив тихо наш комбат.
Бува до хати я тихенько,
Навшпиньках інколи зайду,
Там плаче батькове серденько
Про вишню мамину в саду.
Коли забава аж до рання,
Ковбаска скаче в тарілкИ,
Музики грають про кохання,
На гОрі линуть "Два дубки".
У дні скорботні, дні останні,
Журбою ніжно обійняв,
Сльозою скотиться в печалі
І проведе у Божий храм...
Шануймо пісню материнську,
Її коріння вікове,
Шануймо пісню українську,
Бо по між нас вона живе.
Це правда, пісня - душа народу! На жаль, раніше в компаніях співали ОБОВЯЗКОВО! Без цього і не уявляли собі торжества. А зараз - все меньше і меньше... (Підсоложу тортиком)
irinag відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, раніше в компаніях співали ОБОВЯЗКОВО! Без цього і не уявляли собі торжества. А зараз - все меньше і меньше... 
(Підсоложу тортиком) 
Правда у Ваших словах.
А можна ще тортик? 
