Розірвалося намисто
У темної нічки.
Розсипалось зірочками
По небу й дну річки.
Ходить нічка тихесенько,
Зірочки збирає
Та собі на допомогу
Дрімка прикликає.
- «О ти, Дрімко – друже,
Прошу тебе дуже:
Поможи на ниточки
Нанизати зірочки.»
Дрімко їй відповідає,
Що роботу пильну має -
Співатиме колисанку,
Для Катрусеньки до ранку.
Нічка стомлено зітхнула
І до Дрімоти гукнула:
«Коли твоя ласка,
Поможи будь-ласка.»
«Помогла б тобі охоче.
Та спати дівча не хоче.
Катериночку колишу.
Як її саму залишу? »
Сонька нічка попросила:
«Я така уже безсила.
Може, хоч ти зможеш -
Й мені допоможеш?»
- «Про Катюшу мушу дбати -
Їй казки розповідати.
Легенько гойдати,
Вушко лоскотати».
Кличе нічка сон вусатий:
«Поможи зірки зібрати.»
Сон шепоче їй: «Не можу,
Бо Катрусю потривожу.
Не відійду ні на мить –
Хай дитина міцно спить.
Й росте здоровенька,
Щаслива, гарненька…»
- «Ваша ласка дива творить.
Катю в сни казкові водить.
Ви дитину доглядайте,
Сон її охороняйте.
Кропітка у вас робота –
Про Катрусеньку турбота.
То ж не смію заважати.
Все сама буду шукати.
Та сьогодні геть втомилась
До світанку ж я трудилась.
Вже піду відпочивати.
Завтра знов прийду збирати.»
Ніченька таке сказала,
Всім рукою помахала .
Й поспішила на хмаринку
На м’якесеньку перинку.
