Біль..голками пронизувала тіло,
Текло щось тепле і в’язке.
Воно на мить тебе зігріло,
а потім далі потече.
Знов охолола, посиніла,
Тьмяніло полум’я в очах.
Але ж ти так цього хотіла,
А мрія танула у снах
Сніжинка впала, та не розтанула,
Ти не відчула дотику, її холоду
Тебе вже не було..
Була лише постать..
/тепер ти частина вічності,
кам’яна душа
Ти байдужа до реальності
Але й така жива
Ти , уже, плаваєш в просторі
Ти відійшла від нас
І непорушною постаттю
Стоятимеш у серцях \
Зникала вже тінь,
Залишилися обриси –
Найчарівніші начерки у моїх думках
Жаль, не художник,
Можу лиш мріяти –
Уявити тебе на своїх полотнах.