Я вас подумки в путь проводжав.
Скорий поїзд тихенько рушає.
Я квиточка собі не купляв,
Бо вокзалів на трьох не буває.
Ти поїхала з ним назавжди.
Перший сніг вам дорогу вкривав.
На снігу тільки ваші сліди,
Бо мій слід загубися, пропав.
Білий сніг, як весільний рушник.
Лиш для двох він під ноги лягає.
Під мелодію п*яних музик.
Там для третього місця немає.
Той рушник я тобі вишивав.
Хоч боліла самотня душа.
Замість голочки – ручку тримав,
А нитки – то рядочки вірша.
