Ні!...Більше ніколи не грюкну дверима!
З відкритими день зустрічаю очима.
Від правди гіркої ніщо не спасе.
Тверезо. Реально. Я знаю усе.
Сьогоднішнє лицарство завтра мине.
Усе то несправжнє, усе напускне.
Невдячне кохання - життя або смерть?
Назавжди забудь його. Викинь все геть!
Не варте й хвилини вчорашнього дня,
Красиві зізнання - дешева брехня.
Слова про любов - „та нестримная мить”,
Як смішно, як пафосно все те звучить.
Безглуздо вдаватись до помислу злого,
А сльози, по суті, не варті нічого.
Повіриш у те, що щаслива була, -
Вернешся туди, де колись почала.
Навіщо ж ділити всю сутність на сто?
Це твоє життя, але ти в нім ніхто.
Поглянеш ти знов на розбите корито,
Себе ти спитаєш: що ж далі робити?
Банальних порад театрально питати?
Бідненьку, нещасну майстерно зіграти?
А потім додати: яке ж нелегке
Життя, існування чи ще щось таке.
Один – то невдаха, а інший - негідник.
Направду, тобі вже ніхто не потрібен.
Усе, що не зроблено – це вже мета.
Для себе. Собі. Із собою. САМА.
Знов стала рабою кохання? – А то!
Поглянь, почуття тебе тягнуть на дно.
До біса романтику! Vive егоїзм!
Тепер в тобі житиме твій фемінізм.
Повітряні замки для тебе – руїни.
Ти йдеш, і до ніг твоїх падають стіни.
Під силу тобі усього досягти.
Давай, піднімайся, вперед до мети!
Ти вічно красива, струнка, молода.
У тебе прекрасна, велична хода.
Твій розум ясний. Твоя воля сталева.
Ти лідер. Ти Бог. Ти тепер королева.
Так от. Хто віршу цьому явно зрадіє,
Не раз прочитає його, зрозуміє,
Погодиться, разом і прийме це все,
Шановні, для вас є повчальне слівце.
Хто бачить свій успіх і прагне його.
Для сильних і впевнених світу цього.
Незламних і відданих принципу дій.
Для тих, хто давно не плекає надій.
Хто жити спішить у добу гуманізму.
Хто вірить у святість ідей фемінізму.
Тому я несу мудре слово своє.
Осмислене, гідне – таким воно є.
І може мене хтось в брехні звинуватить,
Від пафосних слів може й розум утратить.
Мені все одно. Бо думкам дам я жити.
Тобі вже, читач мій, про все те судити.
Дуже цікавий вірш! До цього я трохи інакші мав уявлення про оди, бо читав виключно "Великі оди" та "Малі оди" - розділи з "Ші Цзін"... Ви змінили моє уявлення про світ, про оди, про фемінізм... Бо до цього на фемінізм я дивився виключно очима Соломії Павличко...
Дарія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки не сприймайте його як автобіографічний твір, лише виключно як іронічну лірику
