Не можу чітко описати стан
коли у тобі б"ється чиєсь серце
таке малесеньке, та вже саме
відтворює ритмічно мелодію життя.
І ти ніби береш в цьому участь та якось опосередковано й далеко. Своїми діями й бажаннями зовсім не впливаючи на нове життя, а тільки спостережливо коректуючи все те, що сама природа зробила за тебе.
Моя мила донечко,
вже зовсім мало зосталось часу і ми з тобою побачимось. Я перестану бути твоєю тісною хатинкою, тонкою межею між тобою і величезним світом, що вже чекає твоєї появи. Я ще не придумала тобі імені, та впевнена, що ледь загляну в оченята - воно прийде до мене просто так, ти сама мені підкажеш як тебе звуть.
Залишилось ще зовсім трішки, дев"ята доля часу, що пройшов...
