Вбиваєм вічність, так просто під вікном
Шукаєм вічно юних Дездемон
І вже не виє тихо Агемон
І сумно проїжджає наш вагон.
Він везе фарбовані в зелене вікна
У ті сади що вічно стигнуть
Чекаючи осіннього сонця чи тепла
І перегрівається моя шкала.
Вона вимірює зону тиску
Коли падаєш доволі низько
І бачиш змучені обличчя
І віриш що тебе, я не покличу…