Зустрівшись поглядом, неначе
Таємний голос вів : "Юначе,
Чи це не ви тієї ночі
Звертали погляд свій в прозорі очі?"
Я пам'ятаю тіль яскраву,
Що вбралась в душу, мов в оправу
Цінного образу хвилини,
Що зруйнував злі дні рутини.
Наблизившись, промовив слово,
Воно здавалось вже відомим
Я чула в сні його під ранок,
Хоч забувалось на світанок.
ДивнЕ чуття все повернуло
Не дало шансу,зоб забуло
Все змушувало прямувати
Загадку щастя розгадати
Він поглядом все вів розмову,
І враз в веселку кольорову
Перетворилося бажання,
Чим замінив якесь страждання
Все дуже часто відбувалось,
І погляди наші стрічались.
У темну ніч,десь опівночі
Підвів до мене свої очі
І тихим голосом сказав,
Що не залише і додав :
"Я буду завжди біля тебе,
Ось свідок мій – зірки і небо"
