Які безмежно далекі
Юнацтва роки-лелеки…
Ось плине над світом осінь
І барвами застить очі,
Із неба лине голосінь
Серед безсоння ночі:
Той гомін осені личить –
Лелеки в небі курличуть…
А може то не лелеки,
а кличе юність далека?
Летіть-но, птахи, подалі,
Не мучте серце щоночі?
Навіщо те нагадали,
Що вже й згадатись не хоче…
Стоять свічками смереки
І листям пахне горілим,
Летять ночами лелеки,
Співають нам,
постарілим…
