Біля воріт стоїть мати
На сина чекає,
Краєм хустки старі очі
Від сліз витирає.
Вже помітила здалека
Фігуру знайому
Дочекалася, зраділа,
Син прийшов до дому :
" Як здоров'я ?
Ти щось їла ?"
" Ти голодний, сину ?"
І обнявшися обоє
Зайшли у хатину.
Всі новини розказали,
Кльоцки на столі,
Про проблеми розпитали
В місті і селі.
Назбиралося роботи
В хаті і на двОрі :
" Там поправ, тут підкрути,
Зроби лад в коморі.
Кущ вирубай, тут скопай,
Там заграбай, сину,
Бо я вже сама не вдам,
Маю хвору спину ".
" Заночуєш ? "
" Заночую"
Й в спогади пірнули,
Розмаїті історії
У житті в них були.
І веселі, і сумні
Так, - є що згадати
І за північ розмовляють
Старий син і мати.
Рано сходять на могили,
Помолившись, сядуть,
А із маминих очей
Знову сльози впадуть.
За сина, за чоловіка,-
Пішли ж молодими ...
" Не плач, мамо, що поробиш
Ми в думках все з ними. "
Обнімуться на цвинтарі :
" Коли прийдеш знову ?"
Комок в горлі обом став
Враз відняло мову ...
Поцілував.
" Прийду, мамо "
Підвів з півдороги,
Пішов полем, озирнувшись,
На другі пороги.
Мама стояла маленька
Махала рукою,
А син йшов все оглядався,
Давився сльозою.
Мати дійшла до хатини
Сіла край вікна,
Знову тихо, тихо в хаті, -
Нікого нема.
" Де ви літа молодії,
Куди відлетіли ?
Ще недавно за цим столом
Всі разом сиділи.
Вся родина, а тепер ...
Я сама сумую,
Темно-довгими ночами
Ваші кроки чую.
Як ви бігали малими,
Як ішли до школи...
Не думала, що вже цього
Не буде ніколи,
Що підуть кроки з роками,
Підуть за водою,
А я буду сумувати
Тут сама з собою..."
І рахує дні , години,
Коли син прийде,
Коли смуток, тугу, сльози
Трохи відведе.
Відвідуйте матір, батька, -
Вони вас чекають,
День і ніч біля вікна
Все вас виглядають .
10.12.2011 р.
Життєвий вірш. Таке життя у багатьох наших матусь, які потребуючи підмоги, самі ще хочуть нам допомогти, цим саме хочуть відчути, що вони потрібні. Розкузувала сусідка, яка зараз доглядає в Італії старого мужчину в селі, що його діти, коли приїжджають попрацювати на город (таке теж буває і там), досить часто навіть не заглядають до свого татуся, щоб з ним привітатись...
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Заграниця і виховання. " Як посієш, - так пожнеш " Дякую за відозву.
завершення - Одвічні істини!
