Генеральний на планьорці спеців розпинав,
За недоліки в роботі з кожного питав.
Вивертав усе назовні, робив своє діло,
Наче молотом кував, аж іскри летіли,
Проте Петро був спокійний, сидів, як павук,
Стикуючи між собою пальці обох рук.
Мислив він не про роботу, а були думки,
Як паруються в колючках вночі їжаки.
Коли черга звітуватись до нього дійшла,
Занадто спокійною розмова була.
Повезло в житті Петру, перевагу мав -
Генерального за кума нещодавно взяв.
