Чорнява горянка,швидка як та ртуть,
Весела,бурхлива і ніжна,
Червонії губки, мов маки цвітуть,
А врода ясна і погідна.
Зустрів я горянку в Бескидах Карпат
Осіннього ясного ранку,
Меткою пташиною в серце моє
Впурхнула вона наостанку.
У горах високих, де кручі стрімкі,
Шукав забуття я - розради,
Ти знов повернула до щастя ключі,
Забути не можу я зради.
Горянко, горянко, горянко моя,
Зоринко, моя полонянко,
Навіщо тривожиш ти серце моє,
Чарівна красуне горянко?
Де зорі найбільші на небі горять,
Де мавки у лісі співають,
У центрі Європи, красо, ти живеш,
Край рідний до болю кохаєш.
Та ходять круг тебе людиська й людці
У мороці змія хмільного,
Їх світ утоплений у чарці вині,
А мрії - в дракона страшного.
Зачахнеш між ними в буденній імлі,
Краса твоя ніжна зів"яне,
Втекти ти не можеш з цієї землі,
Шкода, що цвіт юний пропаде.
Та в серці моєму будеш ти завжди,
Весела пташино-зорянко,
Як музика жити і вічно цвісти,
Моя кароока горянко.
Горянко,горянко,горянко моя,
Зоринко,моя полонянко,
Навіщо тривожиш ти серце моє,
Чарівна красуне горянко?
ID:
292912
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.11.2011 23:14:45
© дата внесення змiн: 05.12.2012 17:03:58
автор: Зеновій Винничук
Вкажіть причину вашої скарги
|
