Таємний звязок між двома створіннями, які жадали зблизитися,
але досягали цього, лише примушуючи страждати одне одного.
Пауло Коельо ( "Одинадцять хвилин" )
Пігмаліон! Створив ти Галатею!
Різцем чарівним вирізьбив свій клон.
Це варіація на вічну тему.
Та ілюзорний щастя твого фон.
Художник-скульптор. Руки в фарбі-глині.
Дозатор-скептик. Серце у вині.
Душа сп'яніла почуттями терпкими.
І ти купаєшся у фальші та брехні.
Мотив пробудження людської гідності.
Трагічна неможливість каяття…
Потенціал духовний в стані бідності,
Спотворений даремністю буття.
Підточена брехнею гра в лунатиків.
Кохання апріорі почуттям.
Феноменальна дещо акробатика
Та іронічна загадка митцям.
Парадоксально змінює сюжетні лінії
Дилогія без зав’язки й кінця.
Душа розмножує проблемні філії.
Тут синтез бачимо бажання та гниття.
Проста середньовічна стилізація
Древнішого із міфів на землі.
І фабула -- лише екранізація
Пекельного чи райського парі.
Імпет під тягарем свого ж новаторства
Унеможливив щирості ковток.
Він помирає від свого ж ораторства,
Не здатен вже просунутись й на крок.
Та ревна туга китицями змерзлими
Вбивала його в іншій площині.
Всі щирі прояви брудними й зверхніми
Раптово випливли у погляді її.
І не впускаючи ознак тотожності,
І стану паралельності життів,
Вони – заручники тривкої схожості,
Заручники нетлінних почуттів.
