Ходімо в осінь, навіщо нам зима
Навіщо сніг? І геть слабкі морози?
І хочеться вернути те що вже нема
І нам сліди, лишають Божі сльози
Котрі краплинками летять з очей
Дощем так падають в годинах
І вкотре я без значення речей
В тобі шукаю,суть себе в причинах!
І в осені твоїй, теплом з усіх усюд
Так віє, заховатися б на завжди
В закинутих обіймах цих споруд
І залишить комусь частинку правди
А ми в словах залишимось на вік
Розтанем з снігом пя’нкою весною
Нас не було, й не буде через рік
Я просто незнайомий ще з тобою!