Знаєш, напевно буде банально сказати таку затерту фразу "Я тебе кохаю".
А якщо я скажу що ти цунамі у моєму серці, яке змиває усі бар`єри, що ти вулкан який готовий вибухнути кожну мить, настільки сильний в ньому заряд емоцій...
Ти для мене неначе шепіт вітру і його обійми, музика тиші і німого мовчання.
Ти це пульсація мого серця, яке шалено б`ється коли ти поруч.
В твоїх очах відбиваються небеса і неважливо, що вони в тебе не блакитні.
Коли плачеш то дощик дає мені про це знати, великим і рясним дощем, і коли ж навпаки радієш на небі появляється веселка... і я розумію що все добре)
В твоїх очах все моє життя, без тебе воно здається пусткою, пустелею і мене охоплює безнадія.
Ти доторк всесвіту, чарівна галактика, яка тоне в мерехтінні зірок. І ці зірки це твої очі,а їх тепло, це тепло твого серця.
Все своє життя я чекав на тебе, таку неповторну.
З тобою зникають невидимі грати, і відчуття власної сили наповнює мене.
Хочу ніколи не відпускати з обіймів, і навіть в вбиральню:)
Ти це крики лебедя який розпачливо кличе свою подругу. Причарувала мене як Клондайк.
Ти світовий запас мого кахання, з яким ніколи не хочу розлучатися.
Мої думки тільки про тебе, мої сни наповнені твоїм ароматом, а твої поцілунки це неповторний екстаз...
Твій аромат це запах свіжоскошеної трави, таємничий шепіт троянд які розпустилися зранку.
Ти, це сонечко яке своїм промінням зігріває мене і мій шлях.
Ти нереальна, фантастична, коктейль краси і мого божевілля. Я від тебе фанатію і не можу жити.
Ти перетворюєш мене з одного агрегатного стану в інший, з полумя в лід.
Ти плаваєш по моїм капілярам, аортам і венам, ти в мені... І мої почуття не зникнуть.
По суті, ти одна на все життя. Я був незрячим а з тобою я прозрів.
Твоє розуміння, як і твоя зовнішність, виводить мене з себе, це подібно до того коли діша покидає тіло.
Твоя неординарність, краще за 500-річне вино, оскільки хміль штурмує не мозок, а серце...
Мені інколи здається що в мене роздвоєння, а навіть і розтроєння особистості і я просто галімий шизофрен. Цікаво чи ти покохаєш такого навіженого психа як я?
Бо мені здається що ти безкрилий ангел, який здатен літати, і саме цей факт є причиною мого божевілля...хіба це реально літати без крил?
Ти білий лебідь в оправі смутку, дзенькіт бокалів вина, ти це усмішка місяця опівночі. Ти це плескіт хвиль, ти це мозаїка веселки, яка щойно вискочила на небо щоб подивитися на тебе.
І що головне я над тобою не маю влади, ти неоціненна. Сумініваюсь що хтось в світі наважиться провести твою оцінку, навіть якщо такий знайдеться то він точно хамло.
Ти це повітря, ніби і є ти його відчуваєш, але без будь-якої матеріальної форми, і запах цього повітря рве мене на шматки і кличе до тебе...
Ти це звуки флейти, яка виспівує пісню кохання, ти це клавіші фортепіано, які вічно сперечаються між собою, яку мелодію заграти:)
Зрештою ти ти смак вранішьої кави, яка бадьорить мій організм, і в той самий час ти це заспокійливий зелений чайок, який стримує мене...
Одним словом ти це ВСЕ... (ну принаймні для мене)
ID:
278879
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.09.2011 10:22:12
© дата внесення змiн: 06.09.2011 12:21:41
автор: EroS
Вкажіть причину вашої скарги
|
