Ой, як гарно зеленіє,
Яблінка в садку,
А як тремтять над нею бджілки ,
Джу, і джу, і джу...
А поряд, біля плоту,
Гуси у болоті
Дуріють мов оті малята,
Розкинувши білі крильчата.
За ними гордо споглядає
Собака Бурик, він ж газда,
За те, що хороше так служить,
Хазяїн кістку підкида...
Шпачки щебечуть у тіньочку
У них тепер уже сім'я.
Отож й радіють досхочу,
Малята в них - ж така краса...
І вітер розкидає трави,
А там чатує хитрий кіт,
Він думає, що то забава,
Й стриба на вже припавший лист.
Клекочуть бузьки біля хмар,
Напевне дощ гукають.
Затягнулось синє небо,
Грозу навіває...
Косить парубок в садочку,
Пісеньку співає,
Як приємно на душі,
Як дівча кохає...
Повітря тут немов нектар,
І дух такий вже вільний, вільний.
І просто й затишно, без всяких чар,
А любо й без міського “тління”...
Голова вже не болить,
Нема придуманих турбот...
Заснути просто в купі сіна,
Чи йти по їжу на город.
Усі ці блага не важкі,
Вони досить приємні !
То люди трішки є дурні,
І роблять зайве, ще й даремно...
Тому в наших очах — село,
Це свині, сало і гімно,
Постійно раком на городі,
Горівку хлищеш, й б'єш по морді...)
ID:
262902
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.06.2011 23:47:39
© дата внесення змiн: 20.07.2011 12:44:48
автор: Jaryk
Вкажіть причину вашої скарги
|