Не обіцяй мені казкових світлих днів,
Не говори, що будь-що будеш поряд,
Ніколи не бажай солодких тихих снів,
Ні в щастя дні, ні в дні в тенетах горя.
Не говори мені і не пиши, що любиш,
Навіщо сьогодні мені про це знати?
Боюся, що глузд здоровий загубиш,
Коли посмієш мене покохати...
Зупини на мить свої стрімкі думки,
І визнай вже, що я не божевільна!
Давно на серці зів'яли квітки,
Я вже не та,я бути хочу вільна...
Випадковостей на світі не буває ...
Хто хоче - той поряд, а хто ні- іде,
Знаєш, кожен в житті колись помирає .
Але не кожен насправді живе...
Ти все-таки навчилася писати вірші які захоплюють...
Твої сучасні вірші прекрасні.. і "Душевні"
думаю ти знаєш про що я
Ти задоволена Своїм вільним життям?
Яке зараз перекреслило все те що ти говорила і відстоювала.. яке зруйнувало вже складену про тебе думку... яке стало у твоє задоволення....
Думаєш що життя для того щоб Ходити у ліс Пити вино, захоплюватися чимось, топто прожити для своєї душі??
Бо я думаю що це зовсім не так...
Я щасливий що я маю Його в серці, що маю радість ту справжню а не ту що ти намагаєшся відтворити за допомогою всіляких "Земних розваг"
Якийсь довгий комент вийшов
Nona відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тобто, раніше я не вміла
спасибі за визнання.
ей...чого ти? це був глінтвейн,ти ж такий же. Чому ти це пишеш? Адже ти не знаєш мого життя,і не дивлячись на своє,знову ж таки судиш мене. Невже це справедливо?