Розтрощені човники крокують по ставку
їх язики обвислі від даремних зусиль
їх зусилля даремні від язика-якоря
що вже на дні штурмує мул
їх плавання триває не розпочавшись
вони саме впевнені
капітани покинули судна
забувши дірчасті капелюхи
вони саме дістались фарфорових берегів
де слова пишуть півсерцем
а сльози тяжіють кислим соком
там нема краю
бо навіть не було чогось
або сльози утворили океан
диво-острів став підводним царством
і човники крокують по зачиненому колу
вони не мають час
тепер час має їх
вони залишаться у прірві
доки не зійде вода
потонуть
проковтнувши знов язика
