Моє дитя, народжене у муках,
Все в розчерках, замурзане дитя,
Прости мене, людину-словоблука,
Що довго так творив тобі життя.
Виточував на білому обрусі
В букети строф зав'язані слова,
Щоб ти жило, весь час було у русі,
Щоб думка в серці билася нова.