Не крутяться назад історії колеса,
не виправить минулі помилки,
кудись йдемо, куди – й самі не знаєм,
і заросли полином береги ріки.
Куди поділись лицарі, звитяжці?
Пішли у безвість принци, королі,
і хоч йдемо ми шляхом тех.- прогресу,
та жити тяжче нам на цій землі…
Спаплюжили ми славне ім'я предків,
хизуємось лиш тупістю своєю,
зганьбили честь історії народу,
немов із ворогами, не з сім'єю.
Сховали правду за стіною, муром,
і ми, мов мишенята, в темноті.
Немов серед людей, та одинокі,
живемо все життя на самоті.
Не крутяться назад історії колеса,
запущена машина в майбуття,
ми втратили всі цінності і щастя,
і зник давно вже потяг до життя.
Кому було потрібно нам брехати?
Тому, хто робить з нас рабів!
А ми,т наївні, піддаємось чарам,
і Той давно нас обдурить зумів.
Прокиньтесь, люди!Правда зовсім поряд!
Живіть і знайте, що було колись.
Так хочеться, щоб всі були щасливі,
і мрії щирі ваші всі збулись!
Так хочу знати правду про народ,
і про людину, що подібна Богу,
але не знаю я , куди іти,
і де шукать до істини дорогу.
І тому сумно. Втратили зв'язок
і з предками, що щастя нам бажали.
Й не уявляли, що існуєм так,
вони не думали про це і не гадали.
Пробач далекий родич милий мій,
пробач за світ, який ми погубили,
пробач, що слово не дійшло до нас,
пробач, що пам'ять про тебе ми вбили…
Пробач далекий родич милий мій…
ID:
240118
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.02.2011 13:53:15
© дата внесення змiн: 12.02.2011 09:18:17
автор: Світлана Ярощук
Вкажіть причину вашої скарги
|
