Не прийнято було в селі
Ні офіційно, ні між нами
Великі вулиці й малі
Чиїмись звати іменами.
Давало прізвища життя
Шляхам широким та вузеньким
І знало з пелюшок дитя
Їх довгі назви й коротенькі.
Шкільна, Безодня, Чагарі,
Осики, Випас, Тополівка...
На Лисій сходились горі
Дубина й Вища Довгалівка.
Щоб не пішли у забуття
Й були нові наймення в шані,
Тепер в двори для прибиття
Таблички видають бляшані.
Сучасні назви - для поваг,
Для реєстрації та преси.
Вірніше буде в двох словах -
Для юридичної адреси.
А так, з портфелем - на Шкільну,
З коромислом - то на Безодню,
Та й корівок, як в давнину,
Пасуть на Випасі сьогодні.
Живе Церковна й Чагарі,
Шумлять Осики й Тополівка,
На тій же сходяться горі
Дубина й Вища Довгалівка.
Все та ж стежина на город,
Все та ж ґрунтівка під візками.
І назви, що давав народ
Живуть у пам`яті віками.
