Парадигматична єдність між мною і тобою. Я -підмет, без якого не існує "ми", а ти присудок, що вказує на дію...будь-яку дію. Кожен наш спільний день починається з короткого вигуку...потім тиша...тиша...тиша... і народжується нова сюжетна лінія, яку подейкуди паплюжать репліки невідомого автора. Автора не нашої історії.
Інколи ми забуваєм ставити коми, знаки оклику, крапки...знаки питання? Лише тире вкорінилося в кожну хвилину життя.
Ти - це я...
Я - це ти...
Ми - суцільна єдність....
Три крапки...
Три крапки...
Та крапки... - саме так ти мовчиш... і саме так я говорю...
Три крапки....
Буває, що ти дивишся на мене з поглядом компліментного означення, я опускаю вії в знак додатку і ми піддаємся легкій обставині - обставині щастя.
Знову тире... знову три крапки...
Порожня сторінка...ні, ми не зникли... ми просто дивимся фільм. Фільм не про нас, про іншу парадигматичну єдність, яка живе в іншій фабулі. Ми теж хочемо жити так, але не будем...Три крапки...
Ти - це я...
Я - це ти...
Ми - суцільна єдність.... Три крапки...