Мов дикі хвилі, накотилися ті хмари
За три хвилини до грози!
Шалений вітер, гримають литаври
І перші краплі ріжуть навскоси!
Повітря свіже, пригорнулись трави,
Так низько, немов килимом сплелись!
Троянди дикі посмішкою бавлять
Та ароматом сповнюють весь світ!
А ми, за склом тонким веранди,
Під ковдрою в коричневий квадрат,
Мрійливо подумки у мандри
Тікаємо в свій літній сад!
Згадати можемо багацько,
Та нащо – цілий світ для нас!
Моє ти вистраждане щастя!
Вогонь, що і під бурею не згас!
