То ти говорив ледве чутні слова, -
Я думала вітер так свище.
А рана глибока, - ще б пак!, - ножова,
А ти сунеш лезо все глибше.
Без жалю палив гегемонами фраз,
А я ні про що не сказала,
Вуаллю брехні прикривав свій наказ
І душу розрізав кинджалом.
Із іскор в очах залишаю навскіс
Розсипаний попіл надвоє.
То ти говорив, не побачивши сліз,
І того, що я під тобою?..
Не такі ми вже й погані. Може Журавці, такі попадаються? Вірш сильний
Чути обов"зково потрібно одне одного, коли один чує, а другий робить вигляд, нічого не вийде.
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пригадалось:
Ще запах тіла твого… ще фраз відлуння тисне.
І сповідь та надмірна, вона ж іще жива!
І те, як ніж лукаво в твоїх долонях блиснув.
І те, як збагряніла від слів гірких трава.
Чоловіки....що тут ще скажеш
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
непохитний Твій Геній в очах моїх 
гарно . ножова-слова.
