"У стінах Львівського кремезного вокзалу…" (НЕПОВТОРНО СВІДОМЕ)
У стінах Львівського кремезного вокзалу
Що бачив смуток, радість і біду.
Та чув: «Привіт», «До зустрічі»... немов би Генералу
І віддавали честь... І зустрічали молоду.
Вагони бачили далеку ту дорогу.
Ліси, поля... В сусідньому купе як п’ють.
Як в карти грають... Посмішки, тривогу...
Як хтось читає... курить... Бачили і лють.
Стук колії, коліс, і в унісон із серцем.
В стакані чай розбавлений сльозами.
Не треба цукру, дайте краще перцю
Я розведу його своїми помилками.
У стінах Львівського кремезного вокзалу
Що чув: «Привіт», «До зустрічі», «Бувай»...
«Ми ще побачимось», або «Привозь родину»...
А я собі й тобі сказав болюче «Прощавай»
А я собі й тобі сказав болюче «Прощавай» - це мені дуже близьке, особливо "собі й тобі", ну, і Львівський вокзал, безумовно, особливий) як і Львів, до речі
Aндpiй KIHAШ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячний, що ви мене розумієте.. А Львів для мене по справжньому особливий... Тому що я тут народився і живу...
