Новенька іграшка, нова омана,
Ти недосяжна й невідома.
Усім ти рідна і кохана,
А декому лише знайома.
Знайомі різними бувають,
Як різні пошуки і пізнання,
І що таке в думках ховають?
Про що думають вони щодня?
Шалене домагання таємниць
Веде на роздуми глибокі.
Відкрито брудний потік дурниць,
Загинули ідеї нові, одинокі.
Багато одиноких й незнайомих
Та різні іграшки їм відповідають,
Створення – справа невідомих,
Яких не знають, забувають.
Пізнавши більше щось одне
Міняються уявлення раптово,
Воно стає все більш нудне,
Тільки зникає поступово.
Краще знаю, ніж не знаю,
Бачити краще умію
Іграшку ще не викидаю,
А дарую їй оманливу надію.
З людей не треба іграшок робити,
Адже жорстоко так чинити.
Про біль усі напевно знають,
Але не всі отак страждають.
Недосяжне й невідоме,
Несвідомо так знайоме,
Що від реальності відрізнити,
Отак таємниці продовжують жити.
Знайома всім і кожному відкрита,
Ти трохи сумнівом розбита,
Який дарує страх і втрату
Та ще ілюзію багату.
Рідна, знайома та сумна,
Може ти просто одна
І нема кому тебе розвіяти,
І ніхто не хоче діяти.
Таку байдужість не пояснити,
Можливо всім набридло жити
І сум поширився кругом,
Важко вирішити все бігом.
Важко наважитися на вирішальний крок,
Важко покладатися на розташування зірок,
Бо це нічого б не змінило,
А тільки б горя причинило.
Зажурена в своїх думках,
Ти ніби плачеш непомітно,
Але всміхаєшся привітно
Ховаючи сльози в руках.
Завзято гралися з тобою,
А ти наважилась мовчати.
І довелося біль перечекати,
І сльози лилися рікою.
Якби я міг усе змінити,
Якби силу як в природи
Швидко зміг знищити перешкоди
І долю твою обновити.
Страшна така влада
Була в обмеженої істоти
Усі могли оцінити ті роботи
Де присутні брехня і зрада.
Сумуй далі, але трохи радій
Плач менше та більше смійся
Все скоро пройде ти тільки не бійся,
Тобі ще раз не побачити тих подій.
Непотріб іноді лишають,
Десь припадає пил на нього,
Коли вже власника нема живого -
Його в вогонь кидають.
Незрозумілий сірий дим розвіється,
Вогонь погас, а земля палає.
Що зараз в світі діється,
Що тим подіям помагає?
Таємниці чомусь відродилися,
У виборі іграшок усі помилилися.
Забракло духу помилки визнавати,
Земля продовжує палати…
2003
ID:
195446
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.06.2010 16:25:07
© дата внесення змiн: 13.06.2010 16:25:07
автор: sashassop
Вкажіть причину вашої скарги
|
