Життя – це гра, а люди то актори. Ти був лялькар, а я маріонетка. Мене тільки недавно виготовили, я ще не встигла зіграти жодної ролі. Усе було мені нове, ще не пізнане. Але ж ти був досвідченим лялькарем, ти зумів захопити моє ще дерев’яне серце розповідями про театр, про сцену – вир у який поринаєш з головою.
І я погодилася, я зіграла з тобою п’єсу під назвою «Перше кохання».
Ти був досвідченим лялькарем…
Уміло тягнув за тоненькі ниточки моїх почуттів, а я піддавалася кожному руху твоїх чарівних рук.
Ти був досвідченим лялькарем… тому я довірилась тобі.
Ти рухався поступово, терпеливо. Я не помічала як ти потихеньку підрізував ниточки моїх почуттів, тим самим забираючи по краплині мою свободу. Я не могла без тебе жити, ні не жити, а існувати, бо була всього лиш лялькою маріонеткою, а ти – моїм досвідченим лялькарем. Ти випив чашу моєї свободи до дна і я була тобі вдячна за це, бо я – маріонетка…
А потім ти просто взяв і обірвав усі ниточки, що нас з’єднували . Так просто, взяв і кинув, адже ти був лялькар, а я маріонетка, а іграшки так часто набридають своїм власникам…
Ти взяв і кинув мене, не знищив, не спалив, а просто обірвав мої тоненькі ниточки почуттів і кинув саму.
Ти залишив мені життя і не навчив, що з ним робити.
І тоді я перестала бути маріонеткою, почала сама направляти свої рухи, я стала жити, не існувати, а саме жити! У мене знову з'явилася свобода, і не було страху, що лялькар її забере, бо я уже людина.
Я ненавиділа тебе за те, що ти впустив світло життя у мій темний і затишний кокон існування, бо була маріонеткою, яка ніщо без свого лялькаря. Я дякую тобі за те що показав життя, бо я - людина.
Livera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В такому випадку, бажаю Вам сили волі позбутись свого лялькара)) Я в свій час так і зробила))) Людина може бути щасливою, лишень тоді, коли вільно дихає
