\"... світе тихий, краю милий,
моя Україно!..\"
Т.Г.Шевченко
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
Я любив тебе всім серцем,
Любив до загину.
Як дитина я купався
В світанкових росах,
Рідну землю, аж до краю,
Обійшов я босим.
Я тобою, Україно,
Жив і милувався,
Хай же ворог той загиге,
Що з тебе знущався.
Я любив степи широкі,
Вольні, неозорі,
Ненавидів панів лютих,
Бо від них лиш горе.
Не повіяв буйний вітер,
В степах забарився,
Не приніс святої волі,
А я так молився...
І донині молю Бога
З вічності німої:
Дай моїй ти Україні
Волі. Та такої,
Щоб на ній запанували
Браття-українці,
Щоби долю добру мали,
Щастя аж по вінця.
Щоб любили свою землю
Не лише у слові,
Щоб звучала вічна пісня,
Українська мова...
Щоби рвалися кайдани,
Що тиснуть віками,
А я буду, українці,
Вічно поміж вами.
Нас не в силі розлучити
І німа могила,
Моє серце із тобою,
Україно мила!
