Вона ішла по березі крутому...
Ішла вперед. не дивлячись назад.
Куди - ніхто не знав, не мала дому,
Життя перетворилося на яд.
Ступити крок у бік чи зупинитись?
Плигнути в воду чи іти назад?
А може краще буде загубитись
На шляху, де давно немає вад?
Вона ішла... Каміння роздирало
Ті босі ноги. Ну навіщо йти?
Чого тобі в житті забракувало?
Ти повернись, немає там тропи.
Її журба розходилась навколо.
Дивились всі. Немає вороття...
Від неї сонце вдруге вже тікало,
А мріяла лише про забуття.
Навіщо дар, коли його не хочеш?
Нащо Бог дав, за що? Ти не знала...
Навіщо людям голови морочиш?
Бо люблячи не помічаєш зла!
Блакитне море закликало, звало:
"Іди до мене! Ну! Чого ти ждеш?
Ти вже так близько", - звало і чекало,
Бо знало, що вона таки піде.
Але вона на диво всім стояла
На краю кручі, зараз ось впаде.
Коли вона дивилаь вниз, то знала,
Що в морі біль все рівно не мине.
Не кожен має силу зупинитись,
Пройти той шлях, терпер назад йдучи.
Ту біль уже ніколи не забути,
Як важко там на кручі знаючи...
Та я розумію, розумію...ти всі відповіді пишеш на незрозумілій мові ...пиши або на рос. або на укр. клавітурі!
Ая відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви перша людина, котра на це жалыэться)) решта якось розумыэ))) це своэрыдна фышка, чи то особливысть характеру)) крым того, я так не завжди роблю)) ынколи попадаю на потрыбну мову))
Прочитавши кілька віршів, бачу , що ти сильна особистість, яка правда, весь час сама себе утверджує у тому, що вона сильна....а щодо вірщів, то вони змістовні, але недосконалі...Успіхів у житті і у творчості!
Ая відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую))) у Вас таке враження склалося, мабуть, бо цей вырш написаний був в 12 рокыв))) досконалысть - рыч примарна ы неыснуюча)) я не прагну ъъ досягти))) просто знымаю емоцыйне навантаження)
)
