Земля ввібрала Авелеву кров,
Лице і серце стали ніби камінь
Із надр жаху вродилося добро
З чавунними крутими кулаками
І поповзло по небу і землі
Лякаюче добро в одвічній цноті
Жертовних пожираючи козл1в
І чавкаючи цаповою плоттю
І полюбило людство бо ж добро
Якоюсь незбагненною любов’ю
І чавило в круги своє тавро
І людям присягалося на слові
Того хто вас образить я уб’ю
Ніхто не буде без вини побитий
Врахуйте люди заповідь мою
Любіть мерщій
Інакше вам не жити
переклад:
http://rifma.ru/rifma.php?curr_node=10&post=414965
Ого! Цікавий оксюморон як в українському, так і в російському варіанті)) Хіба добро буває з кулаками? Хоча щось в цьому є...навіть хотілося б щоб так було))Сміливо!
kanan відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 Менталітет такий (у всього людства, мабуть) Адже не кажуть: "стидайся Бога", а кажуть: "бійся Бога!" Бог є любов... То якою ж маємо уявляти собі любов?
kanan відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 І заходилося Добро усіх любить!!!
Та й так ретельно-в'їдливо любило,
Що людство вдома кожен день тремтить,
Або втікає за кордон щосили!!!
kanan відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
