Терниста у поезії й колюча нива,
А ти сіяч добірного зерна
І часто в жмурки грається з тобою рима
Посеред ночі Муза приліта
Чом прилітає Музо в сни жіночі?
В полоні ночі є свої права,
А ти так невблаганно щось пророчиш
І маниш порухом свого крила.
І знову падаю в безумну цю спокусу,
Хоч в бурю проти течії пливу.
А Муза ніжно так веде мене за руку
У світ віршований, який люблю.
Що вийшло в нас нехай розсудять люди
Слова хоралом заспівали у рядку
Повір у себе шепче тихо Муза
І я смиренно в жертву душу віддаю
Стомилась днем, а ніч вже кличе спати
Від серця сон мій Муза проганя
Заставила цей вірш ще дописати
Бо знає я довік її раба.
Значить повинна, я цей шлях земний здолати
Що Богом був призначений мені
Сміятись, плакати, кохати і вмирати,
І жити знову в новому вірші!
