Україно моя, знедолена мати,
Була б же ти ліпше бездітна і клята!
Навіщо на світі сама ти явилась,
А як розцвіла – до «ніщо» опустилась?...
Чи ти вже й забула ті славетні часи,
Коли ратному війську співали хвали,
Коли Візантія коліна схиляла,
Коли ти ханів і царів муштрувала?
Бо нині, ти, мамо, рабів наплодила.
Натомість князів і гетьманів згубила!
На що проміняла ти честь свою й славу?
Кому віддала вольний дух і звитягу?
_________________________________________
І соромно, ненько, за недолю твою,
Від того й у серці вже не має жалю
Є лиш докору біль, є прокльон, каяття,
Що ми вільний народ, та з душею раба.
Оценка поэта: 5 Якщо в наша молодь ще здатна писати такі вірші http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152359, то
"Ти будеш жити вічно, Рідна мати,
Благословенна вся твоя земля,
Твій сміх лунатиме у кожній хаті,
Тебе охороняє Діва Пресвята."
nadionchik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово, що є люди, котрі не лише пишуть про Україну, але і вірять у Неї, боряться заради Неї...
Дякую.
Слава Україні!
