Скільки болю і страждань,
Надій і марних сподівань
Мені подарувала ти,
Моя принцесонька краси.
Та я люблю тебе ще більше.
Не бійся! Ні, не стане мільше
Ріка чарівного кохання.
Велике маю я бажання
І далі чути голос твій.
Живи! Кохай! А також мрій...
Про все можливе й неможливе,
Про все безглузде і важливе.
Я буду поруч, біля тебе
В очах твоїх частинку неба
Щовечір буду помічати.
Тебе день кожен зустрічати
Я не утомлюсь, що ти?! Ні,
Бо моє серце у вогні...
Як зрадиш - я перетерплю...
Так сильно я тебе люблю...
Часто буває, що такого кохання не цінять. А коли задумуються то вже пізно... Щодо того що написала Аліска - можливо і мріє дівчина про таке зізнання, але далеко не кожна. Їх меншість. А вірш дійсно гарний, але не завжди співпадає з реальністю...
Андрій Конопко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожна дівчина мабуть мріє про таку любов! 
Вірш пронизив мою душу, СУПЕР!!! 
