|
Ой, Богдане, мій Богданочку!
Не пий тої води, яка стоїть
У жбаночку та й на ганочку,
Під вишнею пишною, на столі.
Ой, там чар-зілля зготувала
Твоя люба дружинонька Галя.
Коли зозуленька кувала,
Опівночі в лісі та й гуляла.
Рвала тую гіркую траву
Потім варила до світаночку.
Щоб ти випив її отраву
Та більш не ходив до коханочки.
Щоб ти заснув й забув навіки
Ту куму красуню, білявочку
Чи знову полюбив повз роки,
Свою жону, чорняву Галочку.
Ось тут, сліпа жебрачка-бабця,
Просить, щоб дали хліба кусочок,
Два дні не їла бідна, хлібця,
Ти дай старій поїсти синочок.
То вона всю правдоньку скаже
Тобі та ще й , як от і прикаже:
Ой, Богдане, мій Богданочку!
Не пий тої води, яка стоїть
У жбаночку та й на ганочку,
Під вишнею пишною, на столі.
Ой, там чар-зілля зготувала
Твоя люба дружинонька Галя...
Тим часом та й козак молодий
Їхав на вороному та й коні,
Додому та й до Чигирина,
До рідної неньки та з-під Дніпра
Дуже стомився та й спинився
Й на тому ганочку у жбаночку,
Тої води, він та й напився,
Мов якусь наливку-горілочку.
Те чар-зілля, сон навіяло,
Міцний такий, як у тому раю...
Щось у голову повіяло
Від того настою , що із гаю.
Довго спав козаченько в траві
Сирій, на Гальчиному подвір`ї,
Був, немов у тому тумані,
Лишень не злетів у сні у вирій.
Прокинувся зі сну, аж бачить:
крутиться, мудрує біля нього
Гарна молодиця й гаряча,
А навколо немає нікого...
Мабуть не інакше, щось значить,
Тільки
Богданова дружина,
Красавиця Галя...
То й закохався до нестями
У тую жінку, чорнявку- Галку,
Ой, не готуйте дружиноньки
Чар-зілля нікому,
Бо не оберетесь потім горя.
Але наша пісня не кінчається
На тому слові "горі",
Побралися Галя з Козаком,
А Богдан з кумою.
Я там була, на весіллі гуляла,
Чарку за любов,
Чарку за кохання підіймала.
Кохайтеся! Любові не чурайтеся!
1996 р.
ID:
146351
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 21.09.2009 15:43:43
© дата внесення змiн: 13.07.2018 14:17:17
автор: Макієвська Наталія Є.
Вкажіть причину вашої скарги
|
